: Моя Жовква

Жо́вква, (пол. Żółkiew) (з 1951 по 1992 — Нестеров) — місто в Львівській області, районний центр. Жовква — адміністративний центр району Львівської області, розташована за 25 кілометрів на північ від Львова, за 35 кілометрів від українсько-польського кордону, на роздоріжжі міжнародних автошляхів на Польщу (Львів — Рава-Руська — Варшава), Прибалтику (Львів — Ко вель — Брест). Поряд з автотрасою проходить залізниця ЛьвівРава Руська — Варшава.

Місто Жовква було закладене на землях давньоруського поселення Винники, неподалік древнього міста Щекотів (Щекотин, тепер село Глинсько Жовківського району), яке згадувалося у Галицько-Волинському літописі у 1242 р.

Перша згадка в літописах про село Винники відноситься до 1368 р. Винники лежало на межи Звенигородського та Белзького князівства, через територію яких пролягли торгові шляхи з Галича та Львова на Белз, Холм. Розташування поселення на торговій дорозі сприяло його швидкому розвитку. Після розпадуГалицько-Волинського князівства і захоплення його земель Польщею в кінці XVI століття (1588 р.)Винники стало власністю гетьмана Станіслава Жолкевського, який згодом одержав королівський привілей Зиґмунта III на будівництво нового міста на право назвати нове місто Жовквою.

Жовква, як і кожне місто середньовіччя, будувалося по принципу укріпленої фортеці. Але не простої, а ідеальної. За основу було взято проект італійського архітектора Морандо. Тому наше місто називають «ідеальним містом». Розташування усіх головних будівель відповідає розташуванню органів людського тіла. Замок - це голова міста, ринок - легені, ратуша - відповідає шлункові. Міські брами служили кінцівками. Костел та церква утворювали дві половинки серця. Вулиці прямі та широкі, і сходяться на центральній площі.

Щоб створити таку красу, потрібен був багатий землевласник із неабияким розумом та освітою. Саме таким був засновник Жовкви Станіслав Жолкевський.

Станіслав Жолкевський - галицький шляхтич, військовий, державний діяч Речі Посполитої, русин за походженням. Походив зі старовинного роду герба «Любеч». Був королівським секретарем, львівським каштеляном, київським воєводою, великим коронним гетьманом. Військову кар’єру розпочав за короля Стефана Баторія. Все своє життя провів у боях та походах. Обороняв кордони Речі Посполитої від татар та турків. Ходив на шведів, воював з Москвою. Загинув у 1620 році у битві під Цецорою . Правнуком Жолкевського був король Речі Посполитої Ян Собєський.

У 1597 році Жолкевський заснував місто-фортецю Жовква, а у 1603 році польський король Сигизмунд ІІІ надав місту магдебурзьке право. Планування міста здійснив Павло Щасливий, який був І війтом умісті. Будували відомі архітектори Павло Римлянин та Амврозій Прихильний. Головна увага приділялася спорудженню замку.

В першій половині XVII ст. Жовква перетворилася на укріплене місто-фортецю, оточене валами та ровами. Ринкову площу, розплановану перед замком, з північного та східного боків оточили житлові кам’яниці з відкритими галереями-підсінням. Припускається, що Жовква своєю красою має завдячувати дружині гетьмана Реґіні, котра дбала про місто, у той час коли чоловік перебував на королівській службі. Після Жолкєвських місто належало родині Даниловичів, далі по матері Софії Теофілії — Яну ІІІ Собєському.

З 1678 року Жовківський замок став королівською резиденцією Яна ІІІ Собеського. У 2-й пол. XVII — на початку XVIII ст., місто досконало розбудувалося, отримало низку нових кам’яних будівель, прекрасні садово-паркові ансамблі і досягло свого найвищого розвитку і багатства. У Жовкві діяли п’ять церков, чотири костели, синагога. Славилась високою художністю жовківська збірка живопису, графіки, різблення, гобеленів, порцеляни, зброї. Прославили місто іконописці та різблярі Жовківського мистецького осередку кінця XVII- поч. XVIII ст.

Дослідник історії Жовкви вірменин Садок Баронч висунув версію про народження тут українського державного діяча і полководця, гетьмана Богдана Хмельницького. Під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького у Жовкві двічі побувало козацько-селянське військо. Під час Північної війни 1700–1721 рр. Жовківський замок з грудня 1706 р. до квітня 1707 р. став резиденцією російського царя Петра І. Згідно з легендою, місцева річка Свиня здобула свою назву після того, як туди впав московський цар .

До Жовкви у квітні 1707 року приїздив український гетьман Іван Мазепа.

1880 року утворено адміністративний повіт Жовква, що охоплював 74 громади. У складі Австро-Угорської імперії Жовква почала занепадати. Особливо сильного удару місту завдала Перша світова війна, під час якої місто переходило з рук в руки, в часі відступу росіян було спалене. Перед війною у Жовкві повністю базувався (штаб і обидва дивізіони) 15-ий полк драгунів імені Ерцгерцога Йозефа.

За радянських часів Жовква була перейменована (1951 р.) в Нестеров на честь відомого російського авіатора часів Першої світової війниПетра Нестерова (перший у світі виконавець «мертвої петлі»), який загинув неподалік від міста в результаті першого у світі повітряного бою з застосуванням тарану. У 1992 році місту повернули стару назву. У 1994 р. місту надано статус Державного історико-архітектурного заповідника — у ньому 55 пам’яток світового, національного та регіонального значення. З 1998 року Жовква є претендентом на внесення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.